Про Бабин Яр чули напевно всі, бо його розпіарюють як приклад злочину проти єврейського народу. Але ми, українці, маємо знати про наші «Бабині Яри». Отже Биківня у фото, цифрах та фактах. Биківня приклад російського злочину проти українського народу, а по масштабу співставимий, а то і більший за злочини нацисті

 День Соборності України – свято, що відзначається щороку в день проголошення Акту возз’єднання Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки, що відбулося 22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві.

 

Оцінка Акту Злуки громадськими та політичними діячами епохи Української революції:

-        Федераліст С. Єфремов високо оцінив злуку українських республік: «Розпанахане од віків, переполовинене тіло національне зробило останній акт до того, щоб зростись не тільки духом – бо це давно вже зроблено, але і в політичних формах. Акт справді історичний. Він завершує довгу нашу попередню історію і заразом спложує думки – про те, що має бути».

-        М. Шаповал: «Одначе, ця злука була більш теоретично-юридичною, ніж фактичною, бо галицький Державний Секретаріят уперто стояв на тим, що лише на спільних Всеукраїнських Установчих Зборах буде остаточно установлено закон про форми включення західних земель в одну державну систему і організацію Єдиної влади, а до того Західна Область УНР мусіла-б бути цілком незалежною в своїм існуванні» і наголошував, що «в злуці 22 січня двоєвластіє на одній українській землі було проголошено офіційно».

-        Зовсім інакшої думки був відомий політик, майбутній прем’єр УНР, І. Мазепа: «Проголошення української соборності було великим історичним актом в житті українського народу, проте мало лише декларативне значення».

-        В. Винниченко коментує Акт Злуки не з акцентами на його політичній значущості, а з наголосом на його зовнішній недоречній урочистості, помпезності: «свято поєднання» відбулося «розуміється, на Софійській площі, з дзвонами, молебнем, парадом і Головним Отаманом». Зрештою і заголовок підрозділу «Свято поєднання і «Мертвонароджений», у якому переповідаються ці події, звучить відвертим дисонансом оптимістичній назві його книги «Відродження нації».

Заповідник "Поле Берестецької битви"

Social Like

Кожен народ має свої національно-духовні святині, які особливо зворушують і бентежать його душу. Одним із таких місць є 

Пам'ятник загиблим козакам та селянам

поле Берестецької битви, де в 1651 році на вівтар свободи Україна поклала понад 30 тисяч найкращих своїх синів. Тут земля найгустіше перемішалася з кров'ю і кістками. Ось чому вона стала святою для українського народу.
Державний історико-меморіальний заповідник "Поле Берестецької битви" був створений у 1991 році на базі музею-заповідника "Козацькі могили".
Саме тут, біля сіл Пляшева, Острів, Солонів, Рідків, Митниця (теперішній Радивилівський район Рівненської області) у роки Національно-визвольної війни українського народу під проводом гетьмана Богдана Хмельницького в 1651 році відбулася одна зі значних битв в історії України. Козаки, селяни зійшлися у смертельному бою з поневолювачами рідної землі - польською шляхтою.

Свято-Георгіївська церква

На місці битви, на острові Журавлиха (с. Пляшева) у 1910-1914 роках було побудовано величезний храм-пам'ятник - Георгіївську церкву, у підземеллях якої зберігаються численні останки загиблих на полі бою під Берестечком козаків і повстанців. Це монументальна споруда вражає і зачаровує. Церква-пам'ятник не має собі аналогів, побудована в стилі українського бароко, поширеному на Україні в XVII-XVIII ст. Проект церкви розробив студент петербурзької Академії мистецтв В. Максимов. Будівельними роботами керував волинський єпархіальний архітектор В. Леонтович.
Живопис церкви представлений картинами та іконами роботи народного художника України І. Їжакевича, розписами О. Корецького та П. Пилипчука. Оригінальність Георгіївської церкви полягає в тому, що вона триярусна: нижня церква святої Параскеви, другий ярус - церква святого Георгія Переможця, верхня - князів великомучеників Бориса і Гліба. Свято-Георгіївська церква використовується як парафіяльна, тут відбуваються богослужіння.
Поряд розміщена Михайлівська церква, пам'ятка української дерев'яної архітектури XVII ст. У червні 1912 року її перевезено на острів Журавлиху і тут складено в первісному вигляді. За переказами в Михайлівській церкві перед битвою молився Богдан Хмельницький, а митрополит Йоасаф благословив його на війну за православну віру.
  В центрі церкви є спуск у підземний хід, довжиною 50 м, що з'єднує Михайлівську і Георгіївську церкву, завершенням 

Михайлівська церква

якого є саркофаг з останками кісток і черепів загиблих.
Крім церков, у заповідник входить двоповерхова споруда колишніх келій, де розміщено музей. В музеї висвітлено історію Берестецької битви, експонуються козацькі речі, які знайдено на полі битви під час розкопок 1970-1992 рр. археологічною експедицією під керівництвом І.К. Свєшнікова. Розкопками знайдено понад 90 людських та 50 кінських кістяків і близько 5000 речей, що належали учасникам битви - козакам, селянам, ремісникам і польській шляхті. Серед речей: зразки селянського взуття - шкіряні "ходаки"; зброя повстанців - бойові коси, мушкети, шаблі, списи,  порохівниці з порохом; особисті речі козаків - чоботи, люльки, ложки, гаманці з монетами й кулями, лікувальні засоби, музичні інструменти, гральні кості. Групу військових речей складають наконечники прапорів і бунчука, залишки канцелярії Війська Запорізького, мідні казани для варіння їжі тощо.
Болота правого берега Пляшівки в багатьох місцях до сьогодні зберегли сліди трагедії. Неподалік колишньої переправи є болотне озерце, назване Козаковою Ямою. Перекази пов'язують його із загибеллю останнього захисника табору - козака, який відкинув пропозицію короля здатися. Поблизу Козакової Ями, на пагорбі, - старовинне кладовище, "монастирщина", на якому жителі навколишніх сіл поховали вбитих повстанців і поставили кам'яні хрести (на одному вирізьблено дату "1615"). На північ від кладовища можна побачити оточений болотами острів Гайок, де зупинив польсько-шляхетське військо загін із трьохсот козаків. Цілий день вони вели нерівний бій, гордою відмовою відповіли на пропозицію здатися і замість безславного життя у неволі обрали почесну смерть із зброєю в руках.
На території заповідника у 1991 році урочисто відкрито пам'ятник козакам та селянам повстанцям (скульптор Анатолій Кущ).
Діє Свято-Георгіївський чоловічий монастир української православної церкви Київського патріархату.
Багато років тому під Берестечком відгриміли гармати, віддзвеніли шаблі. Поля, колись щедро помиті людською кров'ю, перетворилися на мирні лани. Люди приходять сюди, щоб прилучитися до витоків своєї історії, вдихнути цілющого її подиху.

Історико-культурний комплекс м. Острога

Social Like

Волинські Афіни. Так називають невеличкий районний центр, що розмістився за півсотні кілометрів на південний схід від Рівного. Це давнє місто Острог з майже тисячолітньою історією. Із XIV по XVII ст. цим містом володів найвпливовіший і найбагатший рід князів Острозьких, який зробив з Острога потужний освітній, науковий та культурний центр Східної Європи.
Передусім славився Острог слов'яно-греко-латинською академією - першим вищим навчальним закладом у Східній Європі. Заснував його у 1576 році авторитетний політичний діяч того часу, меценат друкарства й літератури, опікун православ'я Василь-Костянтин Острозький. В Острозькому культурному осередку разом з академією виникло найпотужніше тогочасне видавництво - кирилична друкарня Івана Федорова. Тут побачили світ греко-слов'янський "Буквар" - перший український підручник та перша друкована повна слов'яномовна Острозька Біблія. Середньовічні мури Острозьких і досі височіють у "Волинських Афінах". Це унікальні пам'ятки історії та культури, з-поміж яких Вежа Мурована, пам'ятка ХІV ст. (експозиція краєзнавчого музею); Луцька Вежа, пам'ятка ХVІ ст. (Музей Книги та Друкарства); Татарська Вежа, пам'ятка ХVІ ст.; Успенський римо-католицький костел, пам'ятка ХVІІ - ХІХ ст. 

Острог. ЛітографіяСвято - Богоявленська церква, пам'ятка ХV ст. (діюча); діючий Свято-Троїцький чоловічий монастир-фортеця, пам'ятка ХV ст., у селі Межиріч Острозького району.
Перша писемна згадка про Острог з'явилася у 1100 році в Іпатіївському літописі. Назва, вважають історики, походить від слова "острог", яке в слов'янських мовах означає "укріплення" або "твердиня". Тут, на Замковій горі, більше тисячі років тому виникло перше в Острозі дерев'яне укріплення. Звідси і починається історія цього давнього міста.
У середині XIV ст. Острог стає резиденцією, або, як тоді називали, "домоначальним" градом знаменитого українського княжого роду Острозьких. Саме вони звели тут кам'яну муровану фортецю. Це єдиний в Україні і Східній Європі одновежовий житловий замок, який зберігся до сьогодні. І хоча знамениті князі мали ще понад десяток замків у своїх володіннях, цей був родинним гніздом Острозьких.
В ансамбль замку входять сьогодні чотири основних будівлі: житлова оборонна Вежа мурована, Богоявленська церква, башта Нова та дзвіниця більш пізньої забудови (1905 року).
Найдавніша споруда фортеці - Вежа мурована (так її названо в акті від 1603 року про розділ маєтків князя К.-В. Острозького поміж його синами). Перші камені в її фундамент поклав ще Даниїл Острозький. Розміщена вона біля південно-східного рогу замкового пагорба. Це досить рідкісний для України тип середньовічної башти-донжона.
Розміри башти складають 22х6,5 м. Її суворі об'єми, позбавлені яких-небудь архітектурних деталей, є найбільш яскравим

Вежа мурована

 втіленням оборонної архітектури Волині. У зв'язку з тим, що вежа поставлена на крутому укосі, з боку двору вона виглядає двоповерховою, а із зовнішньої сторони - чотириповерховою.
Первинний вхід в башту розташовувався на рівні 8 м над землею, до нього вів дерев'яний пандус.
На першому напівпідземному поверсі вежі тільки південна сторона виходить на денне світло. Там раніше були бійниці, з яких вели вогонь по ворогу. Перший поверх використовувався, насамперед, для оборонних потреб. Тут зберігалися запаси провіанту та харчів, в інших кімнатах - запаси зброї.
В одній з кімнат напівпідземного поверху в давнину знаходився, навіть, колодязь. Тому в замку завжди було вдосталь води на випадок облоги. Колодязь зберігся і донині, однак до 60-х років минулого століття він стояв завалений. Копали, розповідають у музеї, не вглиб до води, а в сторони - шукали початок підземного ходу. За переказами, він починався саме з колодязя і вів до сусіднього Межиріцького монастиря, що знаходиться за три кілометри від Острога. Однак підземелля так не віднайшли.

Богоявленський собор

На другому або першому наземному поверсі замку була банкетна зала. Зараз тут зберігаються портрети князів Острозьких, Острозька Біблія і врятовані музейниками різноманітні експонати. Поруч з портретами великих князів - один із найцінніших експонатів музею - перша друкована слов'яномовна Острозька Біблія.
На третьому поверсі замку були житлові кімнати князівської родини. І хоча 200 років тому вежа зазнала значних перебудов, усе ж деякі предмети давньої замкової архітектури збереглися, як наприклад, ніша в стіні, де ще й досі видно напис, зроблений у 1538 році, і камін. Камінів у замку було 16, збереглося лише три. Але кожен з них і сьогодні можна використовувати за призначенням.
Стоїть Мурована вежа на найдавнішій частині Острога - Замковій Горі. Раніше на Замкову гору вів дерев'яний міст, 200 років тому його розібрали. Тепер тут просто земляний насип, а на місці надбрамної вежі у 1905 році спорудили дзвіницю. У 1913-1915 рр. башта була відреставрована і пристосована під історичний музей.
В кількох десятках метрів від Вежі Мурованої - Богоявленський собор, типовий зразок хрестово-купольної системи, такої популярної в домонгольській Русі. Коли саме з'явився цей храм, історикам невідомо. Припускають, що ще за часів Василя Красного. Церква була частиною споруд міста: для цього її північну стіну, яка виходить на глибокий штучний рів, було потовщено до 2,8 м та з'єднано з фортечними стінами. В нижній її частині з'явилися бійниці, в верхній - досить широкий уступ для вартових.
Після переходу місцевих князів в католицизм Богоявленський храм було піддано анафемі. Церква більш як 200 років стояла пусткою і до середини ХІХ ст. перетворилася на руїну. Лише в 1886 році почалася реконструкція храму за проектом архітектора В. Токарєва. Відновлення, в ході якого була збережена лише північна стіна з бійницями, було завершено в 1891 році. Копія в натуральну величину зберегла основні пропорції трьохнефного, чотиристовпного п'ятиглавого храму, характерного для давньої Русі. Та пропорції i деталювання фрагментів церкви, особливо глав, були помітно порушені. Витягнулися вгору барабани, зникли готичні елементи декору зовнішніх стін, з'явилися натомість деталі в модному на той час візантійському стилі. Стала довшою апсидна частина, біля західного входу з'явилась невеличка прибудова. В інтер'єрі був встановлений 

Нова башта

масивний візантійський іконостас роботи петербурзьких майстрів. Стіни покрили розписами (зараз забілені). В 80-ті рр. ХХ ст. куполи позолотили і зараз храм виглядає, як новий.
В південно-західному куті замкового подвір‘я знаходиться третя пам‘ятка ансамблю - Нова башта, яку іноді ще називають Кругла. За віком вона трошки молодша за Муровану та за церкву. В літературі її як правило датують кінцем ХVI ст., хоча це скоріше дата надбудови верхнього ренесансного ярусу башти. Відомо, що ще в часи Василя Красного
місто обвели фортечними стінами і вже тоді, в середині XV ст., були
закладені нижні частини Нової башти.
Зразу біля замку, відділений від нього глибоким ровом, витягнувся невеликий прямокутний сквер. Тут встановлена в 1978 році невелика стела, присвячена 400-літньому ювілею Острозької академії. Саме тут колись знаходилась скромна будівля, під дахом якої вийшли в світ знамениті видання Івана Федорова - Азбука, Острозька Біблія (творча вершина Федорова).
Серед архітектурних пам‘яток Острога до наших днів збереглася Луцька брама, яка займає особливе місце. Протягом довгих років вона слугувала, як важливий захисний пункт в західній частині міських укріплень зі сторони Луцька, одночасно виконуючи функції міських воріт та бойової башти. Остання обставина зумовила своєрідність її об‘ємної побудови. План башти складний, він складається з прямокутника розмірами 13х8 м і обвалу розмірами по осях 20х13 м. Висота башти 18 м. З обох боків до неї прилягали міські оборонні стіни. Внутрішня стіна з боку міста була з‘єднана з лінією оборонних стін, тоді як весь 

Музей книги. Луцька вежа

інший об‘єм виступав назовні, створюючи ідеальні умови для флангового обстрілу під час осади. Зараз тут - музей історії книги та книгодрукування.
Піднявшись від Луцької башти ще вище, до верхньої площадки Красної гори і потім звернувши направо по крутому спуску, можна вийти до Татарської башти - важливого оборонного пункту міста. Назву башта отримала від сусідства з Татарським передмістям. Це був головний міський вхід з сторони Корця та Звягеля. Башта досить схожа на Луцьку браму та збереглася до наших часів набагато гірше. Невідомі імена архітекторів, що звели Луцьку та Татарську браму, та безсумнівно те, що майстри ці наочно були знайомі з давньоримською архітектурою.
Найбільш давні будівлі, де нині розміщується Острозька Академія, були зведені в 2 пол. XVIIІ ст. і належали ордену капуцинів. 3 квітня 1750 князь Януш Сангушко, ординат Острозький, надав правом фундушовим землі за валами Острога при Дубенській дорозі на будівництво капуцинського монастиря. У тому ж році розпочалися будівельні роботи на кошти таборовського старости Самуїла Лубковського. Після смерті Лубковського кошти надав Канут Фелікс Малинський, мечник Волинський.
Автором проекту був архітектор Павло Антоні Фонтана (1696-1765), придворний архітектор Сангушків. (Серед його праць на Україні - місіонерський монастир і палац Сангушків в Ізяславі, костел та монастир капуцинів в Устилузі). До монастирського ансамблю увійшов костел та невеликий корпус келій, прибудований до костелу. На південь від костелу мав бути монастирський парк по променистій центричній схемі. Задум не був реалізований.
Костел та монастир будувались одночасно із господарськими спорудами, які розміщувались на схід та південь від келій. У 1778 році костел освячено під іменем Трійці ксьондзом Францішеком Коморницьким (1733-1780), біскупом Цесарополітанським. У 1796 році в костелі похований його фундатор Канут Фелікс Малинський.
Костел являв собою кам'яну двоповерхову, трьохнефну, з циліндричними склепіннями базиліку, увінчану високим двосхилим дахом з фронтоном. Перехід від верхнього, вужчого, ярусу до нижнього здійснювався за допомогою плавних вигинів волют.  Фронтон прикрашало вікно у вигляді чотирьохпелюсткової квітки. Фасад декорований між'ярусним карнизом, іконою над центральним входом та вертикальними стягами, розміщеними відповідно внутрішньому розподілу костелу. З опису 1816 року дізнаємося, що фасад прикрашали скульптури Св. Франциска Ассізького та Св. Антонія Падуанського. Скромні суворі фасади келій урізноманітнювали карнизи, наличники вікон. Внутрішнє планування корпусу коридорне, з двостороннім розташуванням приміщень.
У костелі знаходилось 8 дерев'яних багато оздоблених вівтарів: Св. Трійці, розіп'ятого Ісуса, Св. Франциска, Св. Фіделікса, Св. Іозефа, Св. Антонія, Св. Фелікса, Св. Тадеуша. Перед костелом розміщувався цвинтар, посередині стояла колона із фігурою богоматері.
Після польського листопадового повстання 1830 року на Волині було скасовано ряд католицьких монастирів. У 1832 році був закритий і монастир в Острозі, монахи переведені до Старокостянтинова, костельні речі розібрані по інших монастирях. Споруди та землі монастиря перейшли у власність уряду.
Довгий час монастир стояв пусткою. Тут були розміщені військові склади. Після появи в Острозі благодійно-освітнього Кирило-Мефодіївського братства в 1865 році його попечительниця графиня А.Д. Блудова виклопотала дозвіл на передачу йому занедбаної оселі кляштору. В 1865-1867 рр. з її ініціативи монастир був реставрований, костел перебудований архітектором Глейзером на православну церкву у псевдоруському стилі.
В 1923 році в будовах монастиря розмістилась польська учительська семінарія. Церква залишалась православною. 13 березня 1931 року церкву закрили, а в 1937-38 рр. перебудували на костел. Псевдоросійське декорування знищили, але повністю відновити первісний вигляд храму не вдалося.

Острозька Академія

За радянських часів в костелі влаштували спортзал, в корпусах - педагогічне училище. В перші тижні війни 1941 році в монастирі розміщувався госпіталь, у верес. - жовт. 1941 року тут функціонувала гімназія; в кінці 1941-1942 рр. - німецькі учительські курси; в 1943 - на початку 1944 року - німецький табір, в якому відпочивали військові пілоти.
Після закінчення війни в будовах монастиря розмістилось педучилище, в 1956 році - середня школа-інтернат. У 1956 році розпочато будівництво типового спального корпусу, в 1957-1958 рр. збудований новий навчальний корпус на 12 класів, який з'єднувався з корпусом, спорудженим в 1914 році. В 1986 році, після закриття середньої школи-інтернату, в її будовах розмістилась восьмирічна школа-інтернат для дітей хворих на туберкульоз, в 1992 році - середня школа № 4, в 1994 році - Острозький Вищий колегіум, пізніше перейменований в Острозьку Академію.
До історико-культурного заповідника міста Острога відноситься Свято-Троїцький чоловічий монастир-фортеця, пам'ятка XV ст. в селі Межиріч. Точна дата заснування невідома. За переказами літописців він був зведений монахами Печерського монастиря, які рятувалися від монголо-татарської навали. Будували монастир біля східного відрізку колишнього оборонного валу фортеці, яка захищала Межиріч від ворогів. Композиційним центром монастирського ансамблю є Троїцький храм, який своїм зовнішнім виглядом нагадує Острозький Богоявленський собор. На початку XX ст. Свято-Троїцький монастир почав діяти як православний. На початку 90-х років минулого століття у Межирічі було засновано чоловічий Троїцький монастир.
Монастир є один з найвидатніших архітектурних ансамблів, споруджених в Україні в XV-XVII ст., в якому відображена Волинська архітектура з елементами староукраїнського будівництва і готико-ренесансного стилю XV-XVI ст. В монастирі збереглися ікони, серед яких найціннішою є Богоматір (XVI ст.).
Велика кількість пам'яток національної історії і культури міста Острога зумовили створення в 1981 році Державного історико-культурного заповідника.

Сім чудес Рівненщини

Тараканівський форт

Social Like

Форт знаходиться поблизу міста Дубна, безпосередньо біля села Тараканів, і названий в народі Тараканівським фортом.
Форт-застава побудовано в 1885-1890 рр. силами головного інженера керування військового міністерства Російської імперії для зміцнення оборони кордону між Російською і Австро-Угорською імперіями. Кордон з кінця XVIII ст. до 1917 року знаходився за 50 км від місця розташування форту, де нині кордон між Рівненською та Львівською областями. Форт-заставу будували 20 років, роботи закінчилися у 1890 році, й обійшлися імперії у понад 100 млн. рублів. На відкритті був присутній Російський імператор Олександр ІІІ, який сам пересвідчився у його військовій могутності. Форт ще називають "Нова дубенська фортеця" над рікою Іквою.
Форт являє собою бетонно-земляне укріплення, виконане з застосуванням цегли, цементу, бутового розчину, чавунно-ливарних деталей, з яких складені форми перекриття і герметичні двері, сходи, лази. У центрі форту знаходилася двоповерхова казарма для господарських, складських і житлових приміщень гарнізону, що складався з артилерійської роти і штату коменданта форту.
По периметрі трапецієподібної в плані казарми проходила полігональна за формою військова вулиця, що відокремлювала її від безпечних казематів, які оперізували цю вулицю. Безпечні каземати підтримували насип головного фортечного валу. У плані форт має форму ромба, довжина кожної із сторін 240 м. Ззовні він оточений ровом глибиною до 6 м і шириною до 13 м. Кругом рову земляний вал, який укріплений кам'яними стінами. Ззовні стіни мають ширину до 3 м. Форт споруджений поверх штучно нагорнутого пагорба серед болотистої низини річки Ікви. По периметру оточений земляним валом, зміцнений канцерною стіною. На валу знаходилася вогнева позиція, що складалася з брустверів для гармат, банкеток для стрільців і тильних траверзів. Форт має три наземні і три підземні поверхи. Товщина мурів сягає 5 м. Складається з 105 казематів, казарми і лабіринту чисельних підземель. У двоповерхових казематах розміщувалися лазарет, морг, лазня, резервуар для води на 3000 відер, пральня, склади, продовольчі холодильники, дві електростанції на керосинових двигунах, телеграфна станція, арсенал, хлібопекарня, гарнізонна церква. Форт був оснащений за останнім словом тогочасної техніки дуже добре, на його озброєнні наприкінці XIX ст. було 40 важких далекобійних і легких гармат, кулемети, склади з боєприпасами.
Бетонні підземні тунелі виводили на околиці міста Дубна та в лісисті урочища, що понад річкою Іквою. Потрапити у форт можна було лише по висувному залізному мосту через глибокий оборонний рів, заповнений водою з річки.
Форт ділили на три відділи: комендантський, артилерійський та інженерний. Після солдатського повстання 1905 року гарнізон розформували. Форт переобладнали у в'язницю для військових.
Найбільші випробування для форту випали на роки Першої світової війни, коли у 1915 році австрійці ним заволоділи. Проте вже через рік під час Брусиловського прориву його визволили від окупантів. У 1920 році Дубенський форт прославився героїчною обороною під командуванням майора польської армії Матчинського від переважаючих сил російських більшовиків Першої кінної армії Будьонного.
Ще в Другій світовій війні біля Дубна радянська армія захищалася від німців, а після війни форт перестав бути військовим об'єктом та втратив своє значення.
На сьогоднішній день форт добре зберігся і є історико-архітектурною спадщиною нашого краю.

 

Цікаве та невідоме про Україну

Україна надзвичайна: 30 неймовірних фактів про Україну, які ніхто не знав

Не дивлячись на те, що з усіх боків українцям намагаються довести, що вони ні на що не здатні, що найкращий вихід для них – «валити з цієї країни якомога швидше», що дивитися в Україні немає на що і світові на нас начхати, цифри статистики та факти говорять нам речі абсолютно протилежні.

Найбільша країна, що знаходиться в Європі. Країна, що займає 0,41% світової території суші, в якій мешкає 0,85% населення планети та яка приносить 0,20% світового валового національного продукту. Країна, на території якої зосереджена чверть всіх запасів чорнозему на Землі. Країна, яка входить до трійки найбільших постачальників ячменю, є одним з найпотужніших виробників зерна та разом із Францією, Німеччиною та США є одним з найбільших виробників цукрового буряка. Наша країна входить до сімки найпотужніших у світі виробників рослинної олії, свинини, цукру та картоплі. Сотні видатних українців були та залишаються творцями світової історії. Художники та науковці, політики та композитори, актори та письменники – всі вони дають нам можливість за кордоном чи в себе вдома з гордістю сказати: «Я – українець!»

Перші в світі

Українці, а саме конструкторське бюро Антонова, розробили літак із найбільшою у світі вантажопідйомністю — Ан-225 «Мрія». Спочатку він проектувався для транспортування космічних кораблів. Наразі «Мрія» виконує комерційні вантажні перевезення.

Автор першої в світі Конституції – український політичний і громадський діяч Пилип Орлик. 5 квітня 1710 р. його обрали гетьманом Запорізького війська. У цей же день Пилип Орлик оголосив «Конституцію прав і свобод війська Запорізького». У США Конституцію прийняли в 1787 р., у Франції та Польщі — тільки в 1791 р.

Перший рамковий вулик винайдено в Україні у 1814 р. Петром Прокоповичем. Україна в останні роки впевнено зберігає місце в трійці світових лідерів з виробництва меду. Випереджаючи країни Європи за обсягами виробництва меду в кілька разів, Україна є одночасно першою в світі з виробництва меду на душу населення (1,5 кг).

В Україні найбільші в світі запаси марганцевої руди – 2,3 млрд т, або близько 11% від усього світового запасу.

Найбільші чоловічі монастирі йменуються Лаврами. Статус Лаври мають лише шість монастирів у світі. Три з них знаходяться в Україні. Це Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра в Києві, що отримала цей статус ще у 1598 р., Свято-Успенська Лавра в м. Почаїв і Святогірська Свято-Успенська Лавра на Донеччині.

Найстарішим навчальним закладом Східної Європи вважається Києво-Могилянська академія (1615 р.).

Перша гасова лампа винайдена у м. Львові працівниками аптеки «Під золотою зіркою» Ігнатієм Лукасевичем та Яном Зехом у 1853 р. Того ж року у львівському шпиталі була проведена перша хірургічна операція при освітленні гасовою лампою. Згодом гасова лампа була представлена на міжнародній виставці в Мюнхені, винахід був відзначений там спеціальною грамотою.

Пам’ятники відомому українському поетові Тарасу Шевченку встановлені в 1200 місцях по всьому світові.

Станція метро «Арсенальна» у Києві — найглибша у світі. Вона проходить під землею на глибині 105 м. Станцію біля будівлі парламенту побудували в 1960 р., однією з перших. За деякими даними, у тунелях біля «Арсенальної» є таємні схованки для політичної верхівки.

Український духовий інструмент трембіта — найдовший духовий музичний інструмент у світі.

Найдовший тролейбусний маршрут в світі складає 86 км, а проходить він у Криму між Сімферополем та Ялтою.

Найкоротша головна вулиця серед усіх столиць світу, але в той же час одна з найширших і найгарніших – Хрещатик у Києві. Її довжина всього 1225 м.

Найдавніша відома ученим мапа, а також найстародавніше поселення Homo Sapiens знайдені в Україні: у с. Межиріччя Рівненської області. Їм близько 14,5-15 тис. років. Мапу вибито на кістці мамонта.

Український «Південмаш» (м. Дніпропетровськ) виробляє найбільш екологічні ракетоносії у світі. За їх допомогою у космос відправляють комерційні вантажі у рамках міжнародного проекту «Морський старт».

Унікальні факти в Україні

Першим вищим навчальним закладом в Україні була Острозька колегія, що була заснована у м. Острог князем Костянтином Острозьким у 1576 р. Тоді це були єдині вищі навчальні заклади у східнослов’янському світі.

Найдовша печера України носить назву «Оптимістична» і знаходиться на Поділлі. Це гіпсова печера на глибині 20 м протяжністю 216 км. Найдовша гіпсова печера у світі і друга за протяжністю взагалі, вона поступається лише Мамонтовій печері в США.

В Україні, в містечку Рахові, в оточенні мальовничих Карпат знаходиться географічний центр Європи.

Найстарішим деревом в Україні вважається 1300-річний дуб в урочищі Юзефін Рівненської області.

Українці зробили найбільший у світі келих для шампанського об’ємом в 56,25 л. Як пити шампанське з такого келиха, поки незрозуміло, але це ще один офіційний світовий рекорд Гіннесса від українців.

Третій найвідвідуваніший у світі Макдональдс знаходиться в Києві біля залізничного вокзалу. Цей заклад незмінно потрапляє до п’ятірки найбільш жвавих Макдональдсів світу.

Територією України пролягав один з найбільших історичних транспортних шляхів — «шлях із варяг у греки» — система річкових шляхів і волоків між ними завдовжки 3 тис. км, що пов’язувала північні землі Давньої Русі з південними руськими землями та Балтійське море з Чорним. Протягом усієї давньої історії Україна-Русь виступала мостом між світами Східної Європи і Давнім Сходом, Європою античною, візантійською і латинською.

Україна посідає четверте місце у світі за кількістю громадян з вищою освітою. Населення України належить до найбільш освічених, а кількість людей з вищою освітою на душу населення — вища за середньоєвропейський рівень.

Цікаві історії / особистості

Пабло Пікассо був у захопленні від робіт української художниці Катерини Білокур (1900-1961). Коли в 1954 р. він побачив її роботи на виставці, то сказав, що вони геніальні і порівняв Катерину Білокур з відомою всьому світові художницею Серафін Луіс.

Одна з найвідоміших у світі різдвяних пісень — це «Щедрик», народна пісня, записана українським композитором Миколою Леонтовичем. Світ знає її як Carol of the Bells або Ring Christmas Bells. На Youtub різні виконання «Щедрика» набирають мільйони переглядів.

Під час англо-бурської війни (Південна Африка) в 1899-1902 рр. командир одного з загонів бурів, українець Юрій Будяк, врятував від розстрілу одного молодого англійського журналіста. Згодом останній допоміг Будяку вступити до Оксфордського університету. В 1917 р. Юрій працював в уряді Української Народної Республіки. В 1943 р. Юрій Будяк помер в радянському концтаборі. Англійського журналіста звали Вінстон Черчилль.

На момент проголошення незалежності в Україні налічувалося 19,4 млн свиней. Сьогодні їх удвічі менше — 8,3 млн. Не дивлячись на репутацію салоїда, середньостатистичний українець з’їдає всього 18 кг свинини на рік. Це втричі менше, ніж звичайний німець.

В Україні поблизу Нікополя, на косі біля р. Лапінки, на одному з рукавів Дніпра можна побачити, а точніше почути явище, що рідко зустрічається у світі, — співучі піски. «Спів» цих, мабуть, найдивніших пісків чути після дощу, коли верхній шар злипається і утворює крихку кірку. Крокуючи нею, можна почути звуки, подібні до свисту повітря, випущеного з автомобільної камери.

В містечку Бердичів (Житомирська область) в костелі Святої Варвари 14 березня 1850 р. місцева красуня Евеліна Ганська була повінчана з Оноре де Бальзаком. У цьому ж містечку тривалий час жив Фредерік Шопен, який крім написання музики також керував роботами з реставрації тамтешнього органу.

Підверстка:

ОЛЕШКІВСЬКА ПУСТЕЛЯ. Одна з найбільших пустель Європи знаходиться саме в Україні.
Олешківські піски складаються із безмежних барханів (тутешні мешканці називають їх «кучугурами») висотою близько 5 м з негустою рослинністю. Знаходяться ці піски у Цюрупінському районі (стара назва Цюрупінська – Олешки), за 30 км на схід від м. Херсон. Дніпровські піски існували здавна, але Олешківська пустеля у нинішньому своєму вигляді з’явилася порівняно нещодавно: через випасання величезних отар овець у ХІХ ст., які знищили траву, звільнилися піски, а вітрова ерозія дала їм можливість розширюватися.
Олешківські піски за температурним режимом та кількістю опадів можна швидше віднести до напівпустель. Влітку пісок нагрівається до 70 градусів. Трапляються тут піщані бурі.
В пустелі на глибині 300-400 м існує прісне підземне озеро з дуже смачною водою. Проте науковці дослідили, що масштабно добувати звідси воду не можна, оскільки рівень води знизиться, і ліси, які насаджені довкола пустелі, не зможуть стримувати піски. До найближчого населеного пункту – близько 7 км.
Раніше в Олешківських пісках знаходився військовий полігон, на якому відпрацьовували бомбування льотчики з країн Варшавського договору. У зв’язку з цим було обмежено наукове дослідження регіону. І зараз у пісках знаходиться значна кількість снарядів, що не розірвалися.

МУЗИКА ДУШІ. Українські народні пісні спонукали багатьох композиторів до написання світових музичних шедеврів
В основі композиції Summertime — арії, яку написав Джордж Гершвін у 1935 р. для опери «Поргі та Бесс», однієї з найвідоміших пісень у світі — лежить українська колискова «Ой, ходить сон коло вікон». Цю композицію Гершвін почув у Нью-Йорку у виконанні Українського Національного Хору під керівництвом Олександра Кошица. Почув — і написав одне з найгеніальніших і найвідоміших джазових творінь. З моменту написання композиції її виконали безліч виконавців, але найвідомішим лишається Summertime у виконанні Луї Армстронга, Елли Фіцджеральд, а також Чарлі Паркера.

НАЙКРУТІШИЙ УКРАЇНЕЦЬ. Українського пауерліфтера Дмитра Халаджі внесено до Книги рекордів Гіннесса, як автора більш ніж двох десятків рекордів.

2005 р. — дворазовий рекордсмен книги рекордів Гіннесса: 1 — «Камінь Бібона» (підняв мізинцем однієї руки камінь вагою 152 кг); 2 — «Чортова кузня» (поклав на груди 3 бетонних блоки вагою 700 кг, які були розбиті кувалдами, лежачи на цвяхах).
2005 р. — рекордсмен книги рекордів Росії (підйом лівою рукою вгору двох гирь вагою 122 кг; забивання цвяхів у дошку товщиною 4 см голою рукою на час — 15 цвяхів за 1 хвилину).
2006 р. — рекордсмен книги рекордів України та Росії («Хрест»: утримання на витягнутих в сторони руках гирь вагою по 64 кг протягом 4 секунд — так званий «тест Піддубного»).
2006 р. — встановлено 7 світових рекордів на Всесвітньому гирьовому марафоні в Мінську («Хрест Гокеншміта» — 7 раз порушено на мізинця з гирями по 32 кг; «Хрест Гокеншміта» — 1 раз порушено на мізинця з гирями по 48 кг; жим правою рукою двох гирь загальною вагою 92 кг, 8 повторень; жим двома руками чотирьох гир загальною вагою 112 кг, 15 повторень; підйом однією рукою ваги 110 кг вгору і жим другою — 48 кг; жонглювання 80-кілограмовою гирею на 5 кидків; поштовх на мізинці однієї правої руки людини вагою 110 кг на 20 повторень).
2006 р. — 2 рекорди для книги рекордів України: кидок на шию штанги вагою 150 кг (одне повторення) і штанги в 50 кг на 51 повторення.
2006 р. — 3 рекорди для книги рекордів України: 1) згинання арматурного прута діаметром 23 мм і довжиною 120 см зубами, 2) забивання голою рукою 5-ти цвяхів у дошку діаметром 4 см через лист бляхи 0,7 мм, 3) поштовх лівою рукою двох людей загальним вагою 147 кг, 3 повторення.
2007 р. — рекорд Книги рекордів України — підняв трубу вагою 860 кг, а через 10 хвилин — ще одну, 1022-кілограмову. Тим самим він побив 300-літній світовий рекорд британця Томмі Тофіана, який підняв три бочки з водою загальною вагою 800 кг.

ТРОЯНДА У ВОЛОСІ. Волосина просвердлена по довжині та відполірована зверху і всередині до прозорості. У середину волосини вставлено виготовлену гілочку троянди, товщина якої 0,05 мм.
Українець Микола Сядристий хоч і не шульга, але підкував блоху та зробив ще величезну кількість неймовірних витворів мистецтва. Творчість цього майстра затвердила у світі появу нового поняття – «мікромініатюра», якого раніше не було ні в енциклопедіях, ні у словниках. Мистецтво Миколи Сядристого обійшло всі континенти, залишаючи незабутнє враження серед глядачів різних країн світу. Найбільш повно його твори представлені в Московському політехнічному музеї, у постійній експозиції мікромініатюр в Києво-Печерському заповіднику і в Музеї мікромініатюр в Князівстві Андорра.

ЧУДО СВІТУ. У Чорному морі виявили єдину в світі підводну річку
Британські вчені знайшли на дні Чорного моря єдину в світовому океані підводну річку. Це відкриття зробили вчені з університету англійського м. Лідс, які проводили тут наукові дослідження. З’ясувалося, що довжина річки становить 37 морських миль, ширина – більше півмилі, а швидкість течії води – 4 милі на годину (близько 7,5 км/г). Було також відзначено, що річка переносить колосальні обсяги води – 22 тис. кубічних метрів на секунду. Якщо б ця річка перебувала на суші, то, посідала б шосте місце в світі за цим показником. Водний потік утворений проникненням через протоку Босфор більш солоної води Мармурового моря в менш солоне середовище Чорного моря. Таким чином, вода в річці відрізняється високою концентрацією солі.