Наддніпрянська Україна в другій половині ХІХ ст

Історія України. Тема 25. Наддніпрянська Україна в другій половині ХІХ ст.

Дата публікації 26.02.2013 | Автор Tutor

РЕФОРМИ 60-70-х рр. ХІХ ст. У РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ

Причини реформ:

- криза феодально-кріпосницьких відносин, що гальмувала розвиток економіки;
- відставання економіки Росії від країн Європи;
- поразка Росії в Кримській війні;
- смерть імператора Миколи І і прихід до влади в Росії молодого та перспективного правителя Олександра ІІ;
- посилення селянських повстань.

Кримська війна (1853-1856 рр.)  – війна Росії з Туреччиною та її союзниками (Францією та Англією). Росія зазнала поразки. Під час війни у 1854-1855 рр. тривала героїчна оборона Севастополя російськими військами. Війна продемонструвала технічну відсталість Росії від країн Європи.

Скасування кріпацтва (селянська реформа, земельна реформа, аграрна реформа):

- 19 лютого 1861 р. російський імператор Олександр ІІ проголосив Маніфестом скасування кріпацтва в Росії;
- скасовано особисту залежність селян від поміщика;
- селяни дістали особисту свободу і громадянські права;
- земля передавалася селянським общинам за викуп. 20% поміщику сплачували селяни, решту платила держава. Селяни мали погасити борг державі протягом 49 років;
- до укладання викупної угоди селяни мусили виконувати повинності поміщику, мали статус тимчасовозобов’язаних;
- в Україні селяни в чорноземних районах отримували по 3-5 десятин на душу, у нечорноземних – 4-7 десятин;
- на Правобережжі селянські наділи збільшили, а тимчасовозобов’язаних не було, щоб позбавити польських поміщиків селянської підтримки;
- у 1866 р. державним селянам дозволили викупити свої землі.

Результати селянської реформи

- реформа сприяла утвердженню товарного капіталістичного виробництва;
- селяни залишилися найнижчим станом: платили подушний податок, відбували рекрутчину, підлягали фізичним покаранням;
- більшість землі залишилася в руках поміщиків.

Земська реформа ( реформа місцевого самоврядування) 1864 р.

- у повітах та губерніях обиралися земські управи (земства) – місцеві органи влади, які опікувалися школами, лікарнями, культурою, благоустроєм…;
- до складу земств входили дворяни, буржуазія, селяни;
- на Правобережжі земська реформа була впроваджена 1911 р., оскільки влада побоювалася польського визвольного руху.

Реформа міського самоврядування 1870 р.

У містах обиралися міські думи й управи, що опікувалися проблемами міського благоустрою.

Судова реформа 1864 р.

- запроваджено безстановий, незалежний від влади суд;
- судові засідання були публічними;
- судочинство відбувалося на змагальній основі: прокурор – адвокат;
- уведено суд присяжних.

Освітня реформа 1864 р.

- уведено єдину систему початкової освіти;
- створену мережу класичних гімназій та реальних училищ (давали робітничу спеціальність);
- відновлено автономію університетів.

Військова реформа 1862 – 1874 рр.

- у 1874 р. запроваджено загальну військову повинність чоловіків з 20 р., які не належали до дворянського стану;
- служба скорочувалася до 6-7 років, особи з вищою освітою служили менше;
- армія переозброювалася за новітніми технологіями, створено паровий флот;
- Росія була поділена на 15 військових округів. В Україні було Харківський, Одеський та Київський округи.

Фінансова реформа 1860 – 1864

- управління грошима зосереджено в руках міністерства фінансів;
- створено незалежних контрольних палат, які контролювали видатки в губерніях;
- створено Державний банк;
- з 1862 р. у пресі публікуються дані про прибутки та видатки держави.

Реформа цензури

- запроваджено цензуру періодичних видань;
- видавцям заборонено торкатися політичних питань.

Результати і наслідки реформ

- реформи заклали підґрунтя для переходу від феодальних відносин до буржуазних (капіталістичних);
- сприяли швидкому економічному піднесенню Росії;
- відбулася часткова демократизація суспільства;
- але реформи були обмежені: зберігалося самодержавство, поміщицька власність на землю, станова структура суспільства.

ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК НАДДНІПРЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ ст.

Політика царизму:

- в Україні розвивались ті галузі, які не мали відповідних умов у Росії (цукрова) або з України постачали сировину для російських підприємств;
- штучна затримка тих галузей, які створювали конкуренцію російським підприємствам (текстильна, бавовняна);
- вилучення капіталів, шляхом продажу російських товарів;
- колоніальний характер української економіки.

Сільське господарство

- залишки кріпацтва: збереження поміщицького землеволодіння, поєднання відробіткової та вільнонайманої систем господарювання, розорення поміщицьких господарств;
- розвиток товарних відносин: майнове розшарування селянства, розвиток поміщицького підприємництва за спеціалізацією районів (Південна Україна – зернове господарство, Правобережжя – вирощування цукрових буряків та технічних культур), запровадження удосконалених знарядь праці та машин у передових поміщицьких і великих селянських господарств,  поширення вільнонайманої праці, аграрне перенаселення, що призводило до еміграції у Сибір та Кубань)

Промисловість

- 60-70 рр. ХІХ ст. – прискорення промислового перевороту, значне економічне піднесення;
- широке промислове будівництво на Півдні України;
- поділ України на промислово розвинений Південно-Схід та аграрний Північно-Західний райони;
- активний розвиток важкої промисловості: вугільна, металургійна, машинобудівна, металообробна (Україна стає головною вугільно-металургійною базою Росії);
- активне будівництво залізниць (перша українська залізниця 1865 р. з’єднала Балту й Одесу);
- у 70-ті рр. ХІХ ст. було завершено створення телеграфної мережі;
- переважання іноземного капіталу: Франція, Бельгія, Німеччина;
- в Україні розвивалося 80% російського цукру;
- найвідоміші українські підприємці – Терещенки, Харитоненки, Яхненки, Алчевські – в основному володіли підприємствами з переробки сільськогосподарської продукції.

Торгівля і міста

- формування великих промислово-торговельних центрів: Одеса, Київ, Харків, Катеринослав;
- занепад невеликих і середніх міст (Полтава, Суми, Житомир, Бердичів, Біла Церква);
- розширення внутрішнього ринку, яке гальмувалося низькою купівельною спроможністю населення;
- з України вивозили: вугілля, руди, цукор, хліб;
- завозили нафту, гас, машини, текстиль…;
- зовнішня торгівля здійснювалася через Чорноморські порти та митниці на Волині і Поділлі;
- існування ярмарків;
- Україна посідала перше місце у хлібному експорті Росії (42%).

Соціальні зміни

- завершився процес формування станів найманих робітників (пролетаріат) та буржуазії;
- активна урбанізація (процес збільшення населення міст);
- зростає чисельність інтелігенції;
- більшість населення залишалися селяни;
- 5% українців мешкало в містах, 38% – росіян, 45% – євреїв;
- українські селяни були неосвіченими, тому робітничий клас формували переселенці з російських губерній.