Урок. Козаччина – сторінка історії… 10 клас. Іст. укр. війська.

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО ВІЙСЬКА, 10 кл

 Тема уроку:  КОЗАЧЧИНА – СТОРІНКА ІСТОРІЇ, ЯКУ МИ МАЄМО

ЗНАТИ

Мета уроку:     перевірити рівень засвоєного  матеріалу, вивченого на уроках історії та історії українського війська; ознайомити учнів із особливостями тактики і стратегії козацького війська та із духовними і культурними цінностями козацтва;

                               формувати самоосвітню, історичну, комунікативну компетентності; розвивати вміння самостійно знаходити й опрацьовувати матеріал та готувати презентації,  аналізувати історичні джерела, уміння проводити паралелі між минулим та сучасним, складати власні висловлювання оцінного характеру з аргументацією; розвивати творчу уяву, самостійність мислення;

                               виховувати усвідомлення важливості збереження історичної пам’яті народу.

Тип уроку:  формування і вдосконалення вмінь та навичок.

Форма уроку: урок-дослідження.

Засоби навчання: мультимедійна дошка, комп’ютер, електронні презентації проектів,  відеофільм «Історія українських земель. Козаки»

                          (3 серія), роздавальний матеріал, ілюстрації доби козаччини, інсценівка «Новобранці на Січі».

І.   Організаційний момент.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Вчитель пропонує учням слайд із зображенням дерева життя.

Слово вчителя. З давніх-давен людям відоме «дерево життя» – це гілочка, на якій ростуть три листочки. Перший листочок - символ минулого часу, другий – сучасного, а третій – майбутнього. Зображення «дерева життя» зустрічається на каменях далеких часів і свідчить, що люди ще в сиву давнину знали про нерозривний взаємозв’язок минулого, сучасного і майбутнього.

Як це розуміти? А так, що все навколишнє – це наслідки минулих подій. А в тому, що відбувається зараз, народжується майбутнє. Та і без минулого немає майбутнього. Сьогодні ми на уроці  звернемось до давньої сторінки історії – козаччини.

ІІІ.  Оголошення теми, мети уроку.

Слово вчителя. На уроці ми маємо з’ясувати два проблемних запитання:

 1. Козацтво  - це феноменальне явище в історії України чи “кубло п'янства і пройдисвітства”?

2.  Чому навчає нас козацтво?

ІV. Пояснення нового матеріалу.

 1.Вступна бесіда.   «Мозковий штурм».

1) Що означає слово «козак»?

2) В якому році була перша згадка про козака?

3) Назвіть кількість Запорізьких Січей, перерахуйте їх.

4) Яких козаків називають реєстровими? Хто перший запровадив реєстр?

5) Скільки було гетьманів України? Яких гетьманів ви знаєте?

6) Назвіть хронологічні рамки Національно-визвольної війни.

7) Які битви відбувалися в ході цієї війни?

8)  Чого досягли козаки воєнними походами у середині  ХVІІ ст.?

9) Як називали молодих козаків на Запорізькій Січі?

10) Які джерела козацтва?

11) Як можна було  стати козаком?

2. Слово  вчителя. Допоможе розширити знання про прийом козаків 1 група -

театральні митці, вони підготували сценку із козацького життя.

 3. Театралізоване дійство.

    На сцені умовна Запорізька Січ (територія обгороджена частоколом, біля вхідної брами стоять на чатах 2 козаки, ближче до центру сцени стоїть дерев’яний стіл, за ним сидить писар, біля столу кошовий)

Писар: Говори, батьку кошовий : твоє слово – закон.

Кошовий: Міркую я так, писарю! Держиться наше Запорожжє на давніх предковічних звичаях. Ніхто не скаже, коли почалося козацьке лицарство. Почалося воно ще за славних предків наших варягів, що морем і полем слави у всього світу добули. Отож, ніхто з козацтва не осоромив тої слави – ні козак Байда, що висів у Цареграді на залізному гаку, ні Самійло Кішка, що мучився  п’ятдесят чотири годи в турецькій каторзі, не посоромимо її ні ми , ні діти наші. Вірно і завзято боронитимемо матінку - Україну від ворога лихого.

Вартовий 1:  Пане кошовий, до Вас тут братія з України прибула, проситься на розмову.

Кошовий : Еге! Та у нас поповнення! Чиї ж ви будете?

К.1.            Ми - сини славного українського народу!

Кошовий:  Ну що ж, будемо знайомі.

К.1.             Я – козак Богдан

                    У мене шапка і жупан,

                    У мене самопал-рушниця

                    І шабля – рідная сестриця.

К.2.             А я – Іван Пізній,

                    Бо пізно родився,

                    Та з ворогом в Січі

                    Не раз уже бився.

                    У мене, Івана,

                    Є спис калений.

                    Знають ляхи польські

                    Й турок нехрещений.

К.3.             Я – Данило.

К.4.             Я – Степан.

К.3.              В нас на двох один жупан

                     І одна гармата.

К.4.              Буде ворог України

                     Від нас лихо мати.

К.5.             Болять мені старі рани,

                    Та болять ще й досі,

                    А як турка десь зачую,

                    То аж крутить в носі.

                    Та так крутить! Та так крутить!

                    Що й не можу спати.

                    Мушу тому вражу турку

                    Голову відтяти.

                    А як скінчу ту роботу, то повеселюся,

                    Бо я зроду сам Підкова – Гаврилом зовуся.

К.6.            Я на чайці у поході

                   Не в одній бував пригоді.

                   В Цареграді і в Стамбулі

                   Турки труть ще й досі гулі,

                   Бо в бою бував не раз

                   України син – Тарас.

К.7.             А я – козак Голота.

                    Не боюся ні вогню, ні меча, ні третього болота.

                    Випиваю нараз горілки кварту.

                    Там, де козак Голота стоїть,

                    Навіть муха не пролетить.

К.8.               А я – козак Ромко

                      Б’ю з пістоля громко.

                      І точно вціляю –

                      Тверду руку маю.

К.9.              Під моєю булавою

                     Наклав турок головою,

                     Згинув турок, згинув лях,

                     Не один панисько.

                     Бо не знає в бою страху –

                     Козачок Онисько.

Кошовий: Ну, коли так, то чого ж довго міркувати! Приймаємо вас до товариства січового. Записуй їх, писарю, до реєстру козацького.

К.1.   Дякую тобі, батьку кошовий отамане, за честь велику!

К.2.   Клянемось не зрадити товариства, не залишати його в біді.

К.3.  Не чинити ніякої ганебної для козака й християнина справи.

К.4.  До кінця віку будемо боронити землю нашу від ворогів.

К.5.  А коли треба, то вмремо доброю козачою смертю за святу християнську справу.

Всі :  Клянемось! Клянемось!  Клянемось!

Кошовий: Добре сказано! Славно! А ще пам’ятайте, на вас і діла ваші, будуть рівнятися нащадки ваші, діти славного українського роду. Через звитяги, подвиги і пісню козацьку піде слава наша у віки.

Актори сідають. (Звучить пісня «Гей, ви козаченьки!»)

4. Обговорення сценки..

1. Чому кошовий називає козаків лицарями?

2. Що притаманно для лицарів?

3. Що із собою взяли новоприбулі  на Запорізьку Січ?

5. Слово вчителя. Те, що козаки взяли із собою на Запорізьку Січ зброю, підтверджує той факт, що вони все життя проводили у військових походах. Пропоную вашій увазі фільм, який розкриває основні засади тактики і стратегії козацького війська, «Історія українських земель. Козаки».

6. Перегляд фільму ««Історія українських земель. Козаки (3серія)»

Даний фільм можна завантажити за адресою:

http://www.youtube.com/watch?v=WzlX83EvOB0&feature=related

7. Обговорення  фільму.

 1.Чого досягли козаки воєнними походами у середині  ХVІІ ст.?

 2.Охарактеризуйте козацьку державу Гетьманщину (Військо Запорізьке, як

      ще   одна із назв держави).

 3. Що козаки винайшли у військовій справі?

 4. Назвіть роди військ козацької організації.

 5.  Про які негативні риси козаків сповіщає автор  фільму?

 6. Як карали козаків за вживання алкоголю чи інші порушення дисципліни?

8. Презентація проекту другої групи «Козацьке військо – найбоєздатніша армія Європи».

9. Слово вчителя. Крім школи військового мистецтва, Січ була скарбницею військового духу, що зберігала найдавніші, архаїчні військові традиції нашого народу.

10. Презентація дослідження третьої групи  ліцеїстів на тему «Культурні і духовні цінності українського козацтва».

11. Методом «коло ідей» вирішення першого проблемного завдання. (Заповнення таблиці на дошці)

Козаччина - феноменальне явище (У чому унікальність козацтва?)	Козаки - «кубло п’янства і гультяйства»   (Докази слів Катерини ІІ)
Своєрідна чернеча організація. Творці держави. Найбоєздатніша армія Європи. Творці культури. Лицарський орден. Взірець демократизму.	Згадки у письмових і літературних джерелах. Багато козаків були досить сумнівного походження.

12. Робота з документами. Слово вчителя. Літературні і історичні джерела не вказували на  масовість п’янства, лише як на поодинокі випадки, які суворо присікалися. Для підтвердження цього доказу давайте прочитаємо витяг із  книги Тараса Каляндрука «Загадки козацьких характерників».    

«А як же бути з тим, що багато істориків описували січовиків п'яницями. Чутки про своє велике пияцтво розпускали самі козаки. У військовий час їм були вигідні чутки, що на Січі лише всі п'ють та гуляють, бо вороги, вірячи цим байкам, не раз попадали в халепи. Кримський хан 1675 року, сподіваючись, що на Різдво козаки до смерті переп'ються і їх легко можна буде знищити, заплатив за свою помилку життям десяти тисяч відбірних яничар, яких "нетверезі" козаки організовано винищили.

Українцям була притаманна певна культура споживання алкоголю, яка дозволяла їм вживати його з користю для здоров'я і залишатися практично тверезими, весело проводячи час, "забавляючись". Царські чиновники, описуючи у 1785—1787 pp. звичаї слобідських козаків на Харківщині, із здивуванням констатували: "Не тільки жінок, а й чоловіків, що валяються на вулицях, рідко побачити вдасться... і не тому, що вони з дитинства привчаються до вживання гарячого напою, а тому, що п'ють маленькими чарками, а випивши, мало не в кожному шинку протанцюють чи польський, чи малоросійський танець". І дійсно, не лише танці, а й музика і співи здавна відігравали для наших предків оздоровлюючу роль».

11. Методом «коло ідей» вирішення другого проблемного завдання - чому навчає нас козацтво?

 На допомогу учням пропонується роздавальний матеріал.

№ 1. Зовнішній вигляд.

Як пишуть сучасники, «вони були здебільшого середнього зросту, плечисті, повновиді, кругляві і від літньої спеки й степового повітря смагляві. З довгими вусами на верхній губі, з розкішним оселедцем на тім'ї, в смушковій гостроверхій шапці на голові, з люлькою в зубах...»

№ 2. Загартованість.

«Запорожці, – каже 116-літній дід Розсолода, нащадок запорожців, – були дужими, не знали хвороб і помирали більше на війні, аніж удома... запорожці жили довго й весело. А хлопці які були! Він сів на коня – не струснувсь, не здригнувсь! Торкнув ногами – і пішов, і пішов! Тільки курява стовпом...»

№ 3. Чесність.

«Хоч на Січі, – згадує один католицький патер, – було різного люду, проте там була така чесність і безпека, що усі, хто приїздив з товарами або по товар, у якихось інших справах, знали, що з їхніх голів і косина не впаде. Можна було на вулиці залишити свої гроші й не боятися, що їх буде вкрадено»  (Д.І.Яворницький Історія запорозьких козаків).

№ 4. Закоханість у військову справу, зброю.

«Рушницями, пістолями та шаблями козаки дуже любими похизуватися і тому приділяли їм велику вагу, брали їх у коштовну оправу та прикрашали. Зброя в них була вбрана у золото й срібло, на зброю вони клали все своє багатство, і той не козак, коли у нього не доладна зброя, – говорив самовидець»

№ 5. Зовнішня охайність.

«Бувало, щороку приїздять запорожці в Смілу на ярмарок, душ по 20, по ЗО. Вбрані так, що боже, твоя воля! Золото й срібло! Шапка на запорожці оксамитова, червона, з кутами, а околиш пальця на три завширшки, горить, мов вогонь, аж очі сліпить, а зверну черкеска з виколотами, синя чи блакитна; штани суконні сині, широкі – так і нависали майже на передки чобіт; чоботи червоні... а шабля при боці вся в золоті – так і горить. Іде і землі не торкається. А як сядуть на коней та проїдуть ярмарком, то наче іскри сяють. Кине, бувало, запорожець шапку вгору і не дасть упасти; підлетить на коні і схопить. А хто не схопить, той на свій кошт поїть і частує товаришів» (Куліш П. Записки о Южной Русі, 1856).

№ 6. Хоробрість і дотепність.

«На війні козак завжди відзначався розумом, хитрістю, умінням вигравати у ворога вигоди, раптово на нього напасти і зненацька заманити, вражав великою відвагою, дивовижним терпінням та рідкісною здатністю переносити спрагу і голод, спеку й холод. Війна для козака була так само необхідна, як птахові крила, як рибі вода. Без війни козак – не козак, а лицар не лицар. Козак не лише не боявся, а й любив війну. Він дбав не так про те, аби врятувати своє життя, як про те, аби вмерти так, як умирають справжні лицарі у бою, тобто щоб про нього сказали: «Умів шарпати, умів і вмерти не скиглячи» .

№ 7. Релігійність.

«Вони сповідують грецьку віру, яку по-своєму називають руською, дуже шанують святкові дні і дотримуються постів, які у них тривають 8 або 9 місяців на рік і полягають в утриманні від м'яса. Вони настільки вперті в дотриманні цієї формальності, що переконують себе, ніби порятунок їхньої душі залежить від зміни їжі» (Гійом Левассер де Боплан).

№ 8. Освіченість. Релігійність.

«Під впливом справжнього релігійного почуття багато хто з-поміж запорозьких козаків, цураючись веселого, гамірливого й вільного життя в Січі, йшли у дрімучі ліси, берегові печери, річкові плавні і там, живучи між небом і землею, спасалися... На цій ниві з'являються справжні подвижники, високі молитвеники і ревні виконавці заповідей євангельських і сказань апостольських... Чимало їх влаштовувало у своїх зимівниках каплиці, скити, молитовні ікони, у дорогих шатах та коштовних кіосках, ставили перед ними незгасні лампади, запалювали воскові свічки, курили дорогим фіміамом і нерідко, оскільки були грамотні, співали акафісти, читали житія святих і тим приваблювали до себе неписьменних, але набожних і ревних у християнській вірі своїх товаришів» (Д.Яворницький).

№ 9. «У козаків як людей військових певні святі і свята користувалися особливою повагою, а саме: Покрова Богородиці, архистратиг Михаїл та Микола-Чудотворець. На честь Покрови пресвятої Богородиці завжди влаштовували церкву в Січі; це свято мало для козаків подвійне значення: під покровом Богоматері запорожці не боялися ні ворожого вогню, ні грізної стихії, ні морської бурі; під покровом Прісно діви вони залишалися нежонатими і свято виконували головний девіз свого життя – захист православної віри» (Д.Яворницький).

№ 10. Грамотність.

«...Читаючи листи, ордери та цидулки кошових, суддів та інших старшин до гетьманів, панів та боярів, бачимо, що багато хто з них писали не лише грамотно, а й доволі складно й риторично; грамотність ця була такою, що у січі траплялися люди, які вміли складати латинські вірші й духовні канти» (Д.Яворницький).

№ 11.

«Козак – душа правдивая, сорочки не має,

Коли не п'є, то воші б'є, а все не гуляє...

Хоч дивись, не дивись, та ба, не вгадаєш;

Відкіль я та як звати – ні чичирк не взнаєш!

Я козак-запорожець, ні об чім не тужу,

Як є люлька та тютюнець, то мені й байдуже!

Надію маю на мушкет, на ту сіромаху,

Що не ржавіє ніколи, на шаблю на сваху.

Як натягну ж лука я, брязну тятивою,

То від мене і хан кримський у ріка з ордою...»

(Усна народна творчість).

№ 12. Знавці ремесел, що мали золоті руки.

 «Оповівши про доблесть козаків, доречно буде сказати про їхні звичаї і заняття. Майте на увазі, що серед цих козаків взагалі трапляються знавці усіх ремесел, необхідних людині: теслі для будівництва жител і човнів, стельмахи, ковалі, зброярі, кожум'яки, римарі, шевці, бондарі, кравці та інші. Вони дуже добре виготовляють селітру, якої вельми багато на цих землях, і роблять з неї чудовий гарматний порох» (Гійом Левассер де Боплан «Опис України»).

№ 13. Волелюбні.

«Вони кмітливі і проникливі, дотепні й надзвичайно щедрі, не побиваються за великим багатством, зате дуже люблять свободу, без якої не уявляють собі життя  (Гійом Левассер де Боплан «Опис України»).

№ 14. Загартовані. Витривалі.

«Вони добре загартовані, легко переносять спеку й холод, спрагу й голод, невтомні в битвах, відважні, сміливі чи, радше, одчайдушні, власним життям не дорожать» (Гійом Левассер де Боплап «Опис України»).

№ 15. Козацька медицина.

«Бачив я хворих козаків, у лихоманці, які замість уживати якихось ліків брали пів заряду гарматного пороху, змішували його навпіл з горілкою і все це випивали; а далі клалися спати, щоб вранці прокинутися зовсім здоровим  (Гійом Левассер де Боплан «Опис України»).

№ 16. Культура поведінки. Дисципліна.

«Натомість не думаю, щоб знайшовся на землі народ, який міг би зрівнятися з ними щодо вживання напоїв. Вони ніколи не бувають настільки п'яними, щоб не могли розпочати знову вити. Однак, розуміється, що це буває лише в час дозвілля, бо коли перебувають у військовому поході чи задумують якесь важливе діло, дотримуються надзвичайної тверезості» (Гійом Левассер де Боплан «Опис України»).

№ 17. Обдаровання.

«Будучи високими шанувальниками пісень, дум і рідної музики, запорожці любили послухати своїх боянів, сліпців-кобзарів, нерідко самі складали пісні та думи й самі бралися за кобзу» (Д.Яворницький).

V. Підсумки уроку.

 Слово вчителя. Козаки - цікаве і неординарне явище в українській історії. Для нас - герої, грізна сила, захисники знедолених, для  когось - гультяї, пияки. Я сподіваюсь, що ми  зуміли вас переконати у їх  величі і могутності, в тому, що  така сторінка історії як козаччина має повчальний характер. Історія козацтва  є тією життєдайною силою, з якої виростає сьогодення  Української незалежної держави і  без якої неможливе її повноцінне майбутнє.

VІ. Виставлення оцінок

VІІ. Оголошення домашнього завдання. Твір на тему: «Козацька слава-приклад для нащадків»