Історико-культурний комплекс м. Острога
Волинські Афіни. Так називають невеличкий районний центр, що розмістився за півсотні кілометрів на південний схід від Рівного. Це давнє місто Острог з майже тисячолітньою історією. Із XIV по XVII ст. цим містом володів найвпливовіший і найбагатший рід князів Острозьких, який зробив з Острога потужний освітній, науковий та культурний центр Східної Європи.
Передусім славився Острог слов'яно-греко-латинською академією - першим вищим навчальним закладом у Східній Європі. Заснував його у 1576 році авторитетний політичний діяч того часу, меценат друкарства й літератури, опікун православ'я Василь-Костянтин Острозький. В Острозькому культурному осередку разом з академією виникло найпотужніше тогочасне видавництво - кирилична друкарня Івана Федорова. Тут побачили світ греко-слов'янський "Буквар" - перший український підручник та перша друкована повна слов'яномовна Острозька Біблія. Середньовічні мури Острозьких і досі височіють у "Волинських Афінах". Це унікальні пам'ятки історії та культури, з-поміж яких Вежа Мурована, пам'ятка ХІV ст. (експозиція краєзнавчого музею); Луцька Вежа, пам'ятка ХVІ ст. (Музей Книги та Друкарства); Татарська Вежа, пам'ятка ХVІ ст.; Успенський римо-католицький костел, пам'ятка ХVІІ - ХІХ ст.
Передусім славився Острог слов'яно-греко-латинською академією - першим вищим навчальним закладом у Східній Європі. Заснував його у 1576 році авторитетний політичний діяч того часу, меценат друкарства й літератури, опікун православ'я Василь-Костянтин Острозький. В Острозькому культурному осередку разом з академією виникло найпотужніше тогочасне видавництво - кирилична друкарня Івана Федорова. Тут побачили світ греко-слов'янський "Буквар" - перший український підручник та перша друкована повна слов'яномовна Острозька Біблія. Середньовічні мури Острозьких і досі височіють у "Волинських Афінах". Це унікальні пам'ятки історії та культури, з-поміж яких Вежа Мурована, пам'ятка ХІV ст. (експозиція краєзнавчого музею); Луцька Вежа, пам'ятка ХVІ ст. (Музей Книги та Друкарства); Татарська Вежа, пам'ятка ХVІ ст.; Успенський римо-католицький костел, пам'ятка ХVІІ - ХІХ ст.
Острог. ЛітографіяСвято - Богоявленська церква, пам'ятка ХV ст. (діюча); діючий Свято-Троїцький чоловічий монастир-фортеця, пам'ятка ХV ст., у селі Межиріч Острозького району.
Перша писемна згадка про Острог з'явилася у 1100 році в Іпатіївському літописі. Назва, вважають історики, походить від слова "острог", яке в слов'янських мовах означає "укріплення" або "твердиня". Тут, на Замковій горі, більше тисячі років тому виникло перше в Острозі дерев'яне укріплення. Звідси і починається історія цього давнього міста.
У середині XIV ст. Острог стає резиденцією, або, як тоді називали, "домоначальним" градом знаменитого українського княжого роду Острозьких. Саме вони звели тут кам'яну муровану фортецю. Це єдиний в Україні і Східній Європі одновежовий житловий замок, який зберігся до сьогодні. І хоча знамениті князі мали ще понад десяток замків у своїх володіннях, цей був родинним гніздом Острозьких.
В ансамбль замку входять сьогодні чотири основних будівлі: житлова оборонна Вежа мурована, Богоявленська церква, башта Нова та дзвіниця більш пізньої забудови (1905 року).
Найдавніша споруда фортеці - Вежа мурована (так її названо в акті від 1603 року про розділ маєтків князя К.-В. Острозького поміж його синами). Перші камені в її фундамент поклав ще Даниїл Острозький. Розміщена вона біля південно-східного рогу замкового пагорба. Це досить рідкісний для України тип середньовічної башти-донжона.
Розміри башти складають 22х6,5 м. Її суворі об'єми, позбавлені яких-небудь архітектурних деталей, є найбільш яскравим
втіленням оборонної архітектури Волині. У зв'язку з тим, що вежа поставлена на крутому укосі, з боку двору вона виглядає двоповерховою, а із зовнішньої сторони - чотириповерховою.
Первинний вхід в башту розташовувався на рівні 8 м над землею, до нього вів дерев'яний пандус.
На першому напівпідземному поверсі вежі тільки південна сторона виходить на денне світло. Там раніше були бійниці, з яких вели вогонь по ворогу. Перший поверх використовувався, насамперед, для оборонних потреб. Тут зберігалися запаси провіанту та харчів, в інших кімнатах - запаси зброї.
В одній з кімнат напівпідземного поверху в давнину знаходився, навіть, колодязь. Тому в замку завжди було вдосталь води на випадок облоги. Колодязь зберігся і донині, однак до 60-х років минулого століття він стояв завалений. Копали, розповідають у музеї, не вглиб до води, а в сторони - шукали початок підземного ходу. За переказами, він починався саме з колодязя і вів до сусіднього Межиріцького монастиря, що знаходиться за три кілометри від Острога. Однак підземелля так не віднайшли.
На другому або першому наземному поверсі замку була банкетна зала. Зараз тут зберігаються портрети князів Острозьких, Острозька Біблія і врятовані музейниками різноманітні експонати. Поруч з портретами великих князів - один із найцінніших експонатів музею - перша друкована слов'яномовна Острозька Біблія.
На третьому поверсі замку були житлові кімнати князівської родини. І хоча 200 років тому вежа зазнала значних перебудов, усе ж деякі предмети давньої замкової архітектури збереглися, як наприклад, ніша в стіні, де ще й досі видно напис, зроблений у 1538 році, і камін. Камінів у замку було 16, збереглося лише три. Але кожен з них і сьогодні можна використовувати за призначенням.
Стоїть Мурована вежа на найдавнішій частині Острога - Замковій Горі. Раніше на Замкову гору вів дерев'яний міст, 200 років тому його розібрали. Тепер тут просто земляний насип, а на місці надбрамної вежі у 1905 році спорудили дзвіницю. У 1913-1915 рр. башта була відреставрована і пристосована під історичний музей.
В кількох десятках метрів від Вежі Мурованої - Богоявленський собор, типовий зразок хрестово-купольної системи, такої популярної в домонгольській Русі. Коли саме з'явився цей храм, історикам невідомо. Припускають, що ще за часів Василя Красного. Церква була частиною споруд міста: для цього її північну стіну, яка виходить на глибокий штучний рів, було потовщено до 2,8 м та з'єднано з фортечними стінами. В нижній її частині з'явилися бійниці, в верхній - досить широкий уступ для вартових.
Після переходу місцевих князів в католицизм Богоявленський храм було піддано анафемі. Церква більш як 200 років стояла пусткою і до середини ХІХ ст. перетворилася на руїну. Лише в 1886 році почалася реконструкція храму за проектом архітектора В. Токарєва. Відновлення, в ході якого була збережена лише північна стіна з бійницями, було завершено в 1891 році. Копія в натуральну величину зберегла основні пропорції трьохнефного, чотиристовпного п'ятиглавого храму, характерного для давньої Русі. Та пропорції i деталювання фрагментів церкви, особливо глав, були помітно порушені. Витягнулися вгору барабани, зникли готичні елементи декору зовнішніх стін, з'явилися натомість деталі в модному на той час візантійському стилі. Стала довшою апсидна частина, біля західного входу з'явилась невеличка прибудова. В інтер'єрі був встановлений
масивний візантійський іконостас роботи петербурзьких майстрів. Стіни покрили розписами (зараз забілені). В 80-ті рр. ХХ ст. куполи позолотили і зараз храм виглядає, як новий.
В південно-західному куті замкового подвір‘я знаходиться третя пам‘ятка ансамблю - Нова башта, яку іноді ще називають Кругла. За віком вона трошки молодша за Муровану та за церкву. В літературі її як правило датують кінцем ХVI ст., хоча це скоріше дата надбудови верхнього ренесансного ярусу башти. Відомо, що ще в часи Василя Красного
місто обвели фортечними стінами і вже тоді, в середині XV ст., були
закладені нижні частини Нової башти.
Зразу біля замку, відділений від нього глибоким ровом, витягнувся невеликий прямокутний сквер. Тут встановлена в 1978 році невелика стела, присвячена 400-літньому ювілею Острозької академії. Саме тут колись знаходилась скромна будівля, під дахом якої вийшли в світ знамениті видання Івана Федорова - Азбука, Острозька Біблія (творча вершина Федорова).
Серед архітектурних пам‘яток Острога до наших днів збереглася Луцька брама, яка займає особливе місце. Протягом довгих років вона слугувала, як важливий захисний пункт в західній частині міських укріплень зі сторони Луцька, одночасно виконуючи функції міських воріт та бойової башти. Остання обставина зумовила своєрідність її об‘ємної побудови. План башти складний, він складається з прямокутника розмірами 13х8 м і обвалу розмірами по осях 20х13 м. Висота башти 18 м. З обох боків до неї прилягали міські оборонні стіни. Внутрішня стіна з боку міста була з‘єднана з лінією оборонних стін, тоді як весь
інший об‘єм виступав назовні, створюючи ідеальні умови для флангового обстрілу під час осади. Зараз тут - музей історії книги та книгодрукування.
Піднявшись від Луцької башти ще вище, до верхньої площадки Красної гори і потім звернувши направо по крутому спуску, можна вийти до Татарської башти - важливого оборонного пункту міста. Назву башта отримала від сусідства з Татарським передмістям. Це був головний міський вхід з сторони Корця та Звягеля. Башта досить схожа на Луцьку браму та збереглася до наших часів набагато гірше. Невідомі імена архітекторів, що звели Луцьку та Татарську браму, та безсумнівно те, що майстри ці наочно були знайомі з давньоримською архітектурою.
Найбільш давні будівлі, де нині розміщується Острозька Академія, були зведені в 2 пол. XVIIІ ст. і належали ордену капуцинів. 3 квітня 1750 князь Януш Сангушко, ординат Острозький, надав правом фундушовим землі за валами Острога при Дубенській дорозі на будівництво капуцинського монастиря. У тому ж році розпочалися будівельні роботи на кошти таборовського старости Самуїла Лубковського. Після смерті Лубковського кошти надав Канут Фелікс Малинський, мечник Волинський.
Автором проекту був архітектор Павло Антоні Фонтана (1696-1765), придворний архітектор Сангушків. (Серед його праць на Україні - місіонерський монастир і палац Сангушків в Ізяславі, костел та монастир капуцинів в Устилузі). До монастирського ансамблю увійшов костел та невеликий корпус келій, прибудований до костелу. На південь від костелу мав бути монастирський парк по променистій центричній схемі. Задум не був реалізований.
Костел та монастир будувались одночасно із господарськими спорудами, які розміщувались на схід та південь від келій. У 1778 році костел освячено під іменем Трійці ксьондзом Францішеком Коморницьким (1733-1780), біскупом Цесарополітанським. У 1796 році в костелі похований його фундатор Канут Фелікс Малинський.
Костел являв собою кам'яну двоповерхову, трьохнефну, з циліндричними склепіннями базиліку, увінчану високим двосхилим дахом з фронтоном. Перехід від верхнього, вужчого, ярусу до нижнього здійснювався за допомогою плавних вигинів волют.
Фронтон прикрашало вікно у вигляді чотирьохпелюсткової квітки. Фасад декорований між'ярусним карнизом, іконою над центральним входом та вертикальними стягами, розміщеними відповідно внутрішньому розподілу костелу. З опису 1816 року дізнаємося, що фасад прикрашали скульптури Св. Франциска Ассізького та Св. Антонія Падуанського. Скромні суворі фасади келій урізноманітнювали карнизи, наличники вікон. Внутрішнє планування корпусу коридорне, з двостороннім розташуванням приміщень.
У костелі знаходилось 8 дерев'яних багато оздоблених вівтарів: Св. Трійці, розіп'ятого Ісуса, Св. Франциска, Св. Фіделікса, Св. Іозефа, Св. Антонія, Св. Фелікса, Св. Тадеуша. Перед костелом розміщувався цвинтар, посередині стояла колона із фігурою богоматері.
Після польського листопадового повстання 1830 року на Волині було скасовано ряд католицьких монастирів. У 1832 році був закритий і монастир в Острозі, монахи переведені до Старокостянтинова, костельні речі розібрані по інших монастирях. Споруди та землі монастиря перейшли у власність уряду.
Довгий час монастир стояв пусткою. Тут були розміщені військові склади. Після появи в Острозі благодійно-освітнього Кирило-Мефодіївського братства в 1865 році його попечительниця графиня А.Д. Блудова виклопотала дозвіл на передачу йому занедбаної оселі кляштору. В 1865-1867 рр. з її ініціативи монастир був реставрований, костел перебудований архітектором Глейзером на православну церкву у псевдоруському стилі.
В 1923 році в будовах монастиря розмістилась польська учительська семінарія. Церква залишалась православною. 13 березня 1931 року церкву закрили, а в 1937-38 рр. перебудували на костел. Псевдоросійське декорування знищили, але повністю відновити первісний вигляд храму не вдалося.
За радянських часів в костелі влаштували спортзал, в корпусах - педагогічне училище. В перші тижні війни 1941 році в монастирі розміщувався госпіталь, у верес. - жовт. 1941 року тут функціонувала гімназія; в кінці 1941-1942 рр. - німецькі учительські курси; в 1943 - на початку 1944 року - німецький табір, в якому відпочивали військові пілоти.
Після закінчення війни в будовах монастиря розмістилось педучилище, в 1956 році - середня школа-інтернат. У 1956 році розпочато будівництво типового спального корпусу, в 1957-1958 рр. збудований новий навчальний корпус на 12 класів, який з'єднувався з корпусом, спорудженим в 1914 році. В 1986 році, після закриття середньої школи-інтернату, в її будовах розмістилась восьмирічна школа-інтернат для дітей хворих на туберкульоз, в 1992 році - середня школа № 4, в 1994 році - Острозький Вищий колегіум, пізніше перейменований в Острозьку Академію.
До історико-культурного заповідника міста Острога відноситься Свято-Троїцький чоловічий монастир-фортеця, пам'ятка XV ст. в селі Межиріч. Точна дата заснування невідома. За переказами літописців він був зведений монахами Печерського монастиря, які рятувалися від монголо-татарської навали. Будували монастир біля східного відрізку колишнього оборонного валу фортеці, яка захищала Межиріч від ворогів. Композиційним центром монастирського ансамблю є Троїцький храм, який своїм зовнішнім виглядом нагадує Острозький Богоявленський собор. На початку XX ст. Свято-Троїцький монастир почав діяти як православний. На початку 90-х років минулого століття у Межирічі було засновано чоловічий Троїцький монастир.
Монастир є один з найвидатніших архітектурних ансамблів, споруджених в Україні в XV-XVII ст., в якому відображена Волинська архітектура з елементами староукраїнського будівництва і готико-ренесансного стилю XV-XVI ст. В монастирі збереглися ікони, серед яких найціннішою є Богоматір (XVI ст.).
Велика кількість пам'яток національної історії і культури міста Острога зумовили створення в 1981 році Державного історико-культурного заповідника.
Перша писемна згадка про Острог з'явилася у 1100 році в Іпатіївському літописі. Назва, вважають історики, походить від слова "острог", яке в слов'янських мовах означає "укріплення" або "твердиня". Тут, на Замковій горі, більше тисячі років тому виникло перше в Острозі дерев'яне укріплення. Звідси і починається історія цього давнього міста.
У середині XIV ст. Острог стає резиденцією, або, як тоді називали, "домоначальним" градом знаменитого українського княжого роду Острозьких. Саме вони звели тут кам'яну муровану фортецю. Це єдиний в Україні і Східній Європі одновежовий житловий замок, який зберігся до сьогодні. І хоча знамениті князі мали ще понад десяток замків у своїх володіннях, цей був родинним гніздом Острозьких.
В ансамбль замку входять сьогодні чотири основних будівлі: житлова оборонна Вежа мурована, Богоявленська церква, башта Нова та дзвіниця більш пізньої забудови (1905 року).
Найдавніша споруда фортеці - Вежа мурована (так її названо в акті від 1603 року про розділ маєтків князя К.-В. Острозького поміж його синами). Перші камені в її фундамент поклав ще Даниїл Острозький. Розміщена вона біля південно-східного рогу замкового пагорба. Це досить рідкісний для України тип середньовічної башти-донжона.
Розміри башти складають 22х6,5 м. Її суворі об'єми, позбавлені яких-небудь архітектурних деталей, є найбільш яскравим
Вежа мурована
|
Первинний вхід в башту розташовувався на рівні 8 м над землею, до нього вів дерев'яний пандус.
На першому напівпідземному поверсі вежі тільки південна сторона виходить на денне світло. Там раніше були бійниці, з яких вели вогонь по ворогу. Перший поверх використовувався, насамперед, для оборонних потреб. Тут зберігалися запаси провіанту та харчів, в інших кімнатах - запаси зброї.
В одній з кімнат напівпідземного поверху в давнину знаходився, навіть, колодязь. Тому в замку завжди було вдосталь води на випадок облоги. Колодязь зберігся і донині, однак до 60-х років минулого століття він стояв завалений. Копали, розповідають у музеї, не вглиб до води, а в сторони - шукали початок підземного ходу. За переказами, він починався саме з колодязя і вів до сусіднього Межиріцького монастиря, що знаходиться за три кілометри від Острога. Однак підземелля так не віднайшли.
Богоявленський собор
|
На третьому поверсі замку були житлові кімнати князівської родини. І хоча 200 років тому вежа зазнала значних перебудов, усе ж деякі предмети давньої замкової архітектури збереглися, як наприклад, ніша в стіні, де ще й досі видно напис, зроблений у 1538 році, і камін. Камінів у замку було 16, збереглося лише три. Але кожен з них і сьогодні можна використовувати за призначенням.
Стоїть Мурована вежа на найдавнішій частині Острога - Замковій Горі. Раніше на Замкову гору вів дерев'яний міст, 200 років тому його розібрали. Тепер тут просто земляний насип, а на місці надбрамної вежі у 1905 році спорудили дзвіницю. У 1913-1915 рр. башта була відреставрована і пристосована під історичний музей.
В кількох десятках метрів від Вежі Мурованої - Богоявленський собор, типовий зразок хрестово-купольної системи, такої популярної в домонгольській Русі. Коли саме з'явився цей храм, історикам невідомо. Припускають, що ще за часів Василя Красного. Церква була частиною споруд міста: для цього її північну стіну, яка виходить на глибокий штучний рів, було потовщено до 2,8 м та з'єднано з фортечними стінами. В нижній її частині з'явилися бійниці, в верхній - досить широкий уступ для вартових.
Після переходу місцевих князів в католицизм Богоявленський храм було піддано анафемі. Церква більш як 200 років стояла пусткою і до середини ХІХ ст. перетворилася на руїну. Лише в 1886 році почалася реконструкція храму за проектом архітектора В. Токарєва. Відновлення, в ході якого була збережена лише північна стіна з бійницями, було завершено в 1891 році. Копія в натуральну величину зберегла основні пропорції трьохнефного, чотиристовпного п'ятиглавого храму, характерного для давньої Русі. Та пропорції i деталювання фрагментів церкви, особливо глав, були помітно порушені. Витягнулися вгору барабани, зникли готичні елементи декору зовнішніх стін, з'явилися натомість деталі в модному на той час візантійському стилі. Стала довшою апсидна частина, біля західного входу з'явилась невеличка прибудова. В інтер'єрі був встановлений
Нова башта
|
В південно-західному куті замкового подвір‘я знаходиться третя пам‘ятка ансамблю - Нова башта, яку іноді ще називають Кругла. За віком вона трошки молодша за Муровану та за церкву. В літературі її як правило датують кінцем ХVI ст., хоча це скоріше дата надбудови верхнього ренесансного ярусу башти. Відомо, що ще в часи Василя Красного
місто обвели фортечними стінами і вже тоді, в середині XV ст., були
закладені нижні частини Нової башти.
Зразу біля замку, відділений від нього глибоким ровом, витягнувся невеликий прямокутний сквер. Тут встановлена в 1978 році невелика стела, присвячена 400-літньому ювілею Острозької академії. Саме тут колись знаходилась скромна будівля, під дахом якої вийшли в світ знамениті видання Івана Федорова - Азбука, Острозька Біблія (творча вершина Федорова).
Серед архітектурних пам‘яток Острога до наших днів збереглася Луцька брама, яка займає особливе місце. Протягом довгих років вона слугувала, як важливий захисний пункт в західній частині міських укріплень зі сторони Луцька, одночасно виконуючи функції міських воріт та бойової башти. Остання обставина зумовила своєрідність її об‘ємної побудови. План башти складний, він складається з прямокутника розмірами 13х8 м і обвалу розмірами по осях 20х13 м. Висота башти 18 м. З обох боків до неї прилягали міські оборонні стіни. Внутрішня стіна з боку міста була з‘єднана з лінією оборонних стін, тоді як весь
Музей книги. Луцька вежа
|
Піднявшись від Луцької башти ще вище, до верхньої площадки Красної гори і потім звернувши направо по крутому спуску, можна вийти до Татарської башти - важливого оборонного пункту міста. Назву башта отримала від сусідства з Татарським передмістям. Це був головний міський вхід з сторони Корця та Звягеля. Башта досить схожа на Луцьку браму та збереглася до наших часів набагато гірше. Невідомі імена архітекторів, що звели Луцьку та Татарську браму, та безсумнівно те, що майстри ці наочно були знайомі з давньоримською архітектурою.
Найбільш давні будівлі, де нині розміщується Острозька Академія, були зведені в 2 пол. XVIIІ ст. і належали ордену капуцинів. 3 квітня 1750 князь Януш Сангушко, ординат Острозький, надав правом фундушовим землі за валами Острога при Дубенській дорозі на будівництво капуцинського монастиря. У тому ж році розпочалися будівельні роботи на кошти таборовського старости Самуїла Лубковського. Після смерті Лубковського кошти надав Канут Фелікс Малинський, мечник Волинський.
Автором проекту був архітектор Павло Антоні Фонтана (1696-1765), придворний архітектор Сангушків. (Серед його праць на Україні - місіонерський монастир і палац Сангушків в Ізяславі, костел та монастир капуцинів в Устилузі). До монастирського ансамблю увійшов костел та невеликий корпус келій, прибудований до костелу. На південь від костелу мав бути монастирський парк по променистій центричній схемі. Задум не був реалізований.
Костел та монастир будувались одночасно із господарськими спорудами, які розміщувались на схід та південь від келій. У 1778 році костел освячено під іменем Трійці ксьондзом Францішеком Коморницьким (1733-1780), біскупом Цесарополітанським. У 1796 році в костелі похований його фундатор Канут Фелікс Малинський.
Костел являв собою кам'яну двоповерхову, трьохнефну, з циліндричними склепіннями базиліку, увінчану високим двосхилим дахом з фронтоном. Перехід від верхнього, вужчого, ярусу до нижнього здійснювався за допомогою плавних вигинів волют.
 |
У костелі знаходилось 8 дерев'яних багато оздоблених вівтарів: Св. Трійці, розіп'ятого Ісуса, Св. Франциска, Св. Фіделікса, Св. Іозефа, Св. Антонія, Св. Фелікса, Св. Тадеуша. Перед костелом розміщувався цвинтар, посередині стояла колона із фігурою богоматері.
Після польського листопадового повстання 1830 року на Волині було скасовано ряд католицьких монастирів. У 1832 році був закритий і монастир в Острозі, монахи переведені до Старокостянтинова, костельні речі розібрані по інших монастирях. Споруди та землі монастиря перейшли у власність уряду.
Довгий час монастир стояв пусткою. Тут були розміщені військові склади. Після появи в Острозі благодійно-освітнього Кирило-Мефодіївського братства в 1865 році його попечительниця графиня А.Д. Блудова виклопотала дозвіл на передачу йому занедбаної оселі кляштору. В 1865-1867 рр. з її ініціативи монастир був реставрований, костел перебудований архітектором Глейзером на православну церкву у псевдоруському стилі.
В 1923 році в будовах монастиря розмістилась польська учительська семінарія. Церква залишалась православною. 13 березня 1931 року церкву закрили, а в 1937-38 рр. перебудували на костел. Псевдоросійське декорування знищили, але повністю відновити первісний вигляд храму не вдалося.
Острозька Академія
|
Після закінчення війни в будовах монастиря розмістилось педучилище, в 1956 році - середня школа-інтернат. У 1956 році розпочато будівництво типового спального корпусу, в 1957-1958 рр. збудований новий навчальний корпус на 12 класів, який з'єднувався з корпусом, спорудженим в 1914 році. В 1986 році, після закриття середньої школи-інтернату, в її будовах розмістилась восьмирічна школа-інтернат для дітей хворих на туберкульоз, в 1992 році - середня школа № 4, в 1994 році - Острозький Вищий колегіум, пізніше перейменований в Острозьку Академію.
До історико-культурного заповідника міста Острога відноситься Свято-Троїцький чоловічий монастир-фортеця, пам'ятка XV ст. в селі Межиріч. Точна дата заснування невідома. За переказами літописців він був зведений монахами Печерського монастиря, які рятувалися від монголо-татарської навали. Будували монастир біля східного відрізку колишнього оборонного валу фортеці, яка захищала Межиріч від ворогів. Композиційним центром монастирського ансамблю є Троїцький храм, який своїм зовнішнім виглядом нагадує Острозький Богоявленський собор. На початку XX ст. Свято-Троїцький монастир почав діяти як православний. На початку 90-х років минулого століття у Межирічі було засновано чоловічий Троїцький монастир.
Монастир є один з найвидатніших архітектурних ансамблів, споруджених в Україні в XV-XVII ст., в якому відображена Волинська архітектура з елементами староукраїнського будівництва і готико-ренесансного стилю XV-XVI ст. В монастирі збереглися ікони, серед яких найціннішою є Богоматір (XVI ст.).
Велика кількість пам'яток національної історії і культури міста Острога зумовили створення в 1981 році Державного історико-культурного заповідника.
Комментариев нет:
Отправить комментарий